«МЕЖДУНАРОДНЫЙ ДЕТСКИЙ ЦЕНТР АРТЕК Информационно-коммуникационная деятельность библиотеки ...»

Что собирает нас.

Ведучий. Может быть сила слов,

Мудрость и красота,

Магия новых стихов…

А может быть просто мечта?

Ведуча. Класс затаился в тиши,

Слушая рифмы поэта.

Муза, нет, не спеши,

Дай рассказать об этом.

Бібліотекар. Пусть за окном дожди.

Слякоть, ветра, ненастье.

Наш огонек свечи –

Маяк желанного счастья.

Нашу конференцію ми почали словами вірша Бориса Пастернака. На Русі дуже давно вогонь свічки був символом духовності. «Свічка б не погасла...» так говорили, про моральні якості людини.

Один з учнів запалює свічку, символ конференції.

Вступне слово бібліотекаря. Ми живемо на прекрасній Українській землі. Вона славетна стародавньою історією, богатою культурою, красивими обрядами. Але більш за все вона славится прекрасними людьми, які складають українську історію, культуру і

53

славу.

Про історію говорити просто, тому що кожен сам по собі й усі разом – її учасники. Про історію говорити цікаво, тому що вона стосується як минулого, так теперішнього та майбутнього. Про історію говорити необхідно, тому що вона – «вчителька життя».

Ведучий. Блакитною планетою називають космонавти Землю. З космічної відстані вона видається невеликою і надзвичайно красивою. І серед цієї краси є і наша держава: її лісові масиви, блакить Дніпра, міста і селища, де живуть добрі й гостинні люди, які створювали славу нашої країни. «...Чим більше витоків у Дніпра, тим ширше гирло його, яке ніколи не пересохне, не замулиться. Бо вічним є український меридіан, що не ділить, а об‘єднує усіх сущих на цій українській землі, що дала не лише для себе, а й для цілого світу плеяду діячів., які утворили і продовжують утворювати українське сузір'я» [6].

Бібліотекар. Сьогодні наша читацька конференція присвячена книгам українського дитячого письменника з міста Феодосії Білоусова Є. В. «Славетні імена України», у яких розказується про найвідоміших людей нашої держави. Ці люди залишили яскравий слід у історії нашої країни.

Ведуча знайомить учасників з гостями конференції:

• український дитячий письменник Євген Васильович Білоусов;
• методисти Кримських управлінь освіти;
• директор та завуч Артеківської школи;
• учні 6 класу Артеківської школи.

Бібліотекар. Что означає слово «конференція»? Яке значення мають невідомі слова, з якими ми зустрінемося сьогодні? Роботу зі словником проведе Євген.

Конференція – збори, нарада для обговорення будь-яких питань.

Лауреат – звання, яке надається за видатні досягнення у різних галузях науки, літератури, мистецтва.

Фольклор – народна творчість, усна словесність (казки, частівки, пісні, билини).

Премія – нагорода.

Древляни – племена східних слов'ян.

Гімн – урочиста пісня, прийнята як символ державної єдності.

Плеяда – група видатних діячів, які пов'язані спільністю поглядів.

Бібліотекар. Погляньте на виставку книг письменника. Всі вони написані однією людиною – дитячим письменником Білоусовим Є. В., нашим земляком, артеківцем 70-х років XX століття, великим другом дітей.

Пише він для учнів 3-х – 7-х класів. Який творчий шлях пройшов письменник?

Про творчий і життєвий шлях Євгена Васильовича розкаже Гліб.

Євген Васильович Білоусов. Кримський дитячий письменник, лауреат державної Премії України ім. Лесі Українки та державної премії АР Крим, вища світова нагорода – міжнародний Диплом IBBY ім. Х.-К. Андерсена за книгу «Оповідання про маленьку копійку та велику гривню». Про себе він розказує так: «...Потом был Всесоюзный конкурс пионервожатых. Награда для лучших – направление на учебу и работу в «Артек»… В Киеве я тогда выступил удачно и вместе с девятью победителями – представителями Украины поехал на собеседование в Москву, а в феврале 1972 года оказался в «Артеке» Там я написал свою первую книжку «Дни, проведенные у моря. Аркадий Гайдар в Крыму»… и начал новую работу над книгой «Сказка старого Аю-Дага». Работа увлекла. Потом как бы сами по себе рождались легенды и сказки об «Артеке» и истории Крыма» [38].

Ведуча. Починаємо подорож сторінками книг Євгена Васильовича «Славетні імена України». «Про княгиню Ольгу мудру» розповість 1-й учень.

54

Ведучий. Справу Ольги продовжував князь Володимир Великий. Назва другого оповідання – «Володимир святий – князь Київський». Перед нами виступить 2-й учень.

Ведуча. Про Данилу Галицького розкаже 3-й учень.

Ведучий. «Лесина пісня». Таку назву має наступне оповідання. Про Лесю Українку розповість 4-й і 5-й учні.

Ведуча. «Льотчик з легенди». Це оповідання про легендарну людину, двічі Героя Радянського Союзу, заслуженого

льотчика-випробувача, талановитого пілота-новатора Амета-хан Султана. Про це розкаже 6-й учень.

Ведучий. Автори Державного Гімну України Павло Чубинський та Михайло

Вербицький – герої наступного оповідання. Про це розкаже Маша.

Михайло Вербицький Павло Чубинський (1815–1870) (1839–1884)

Після розповіді всі виконують Державний Гімн України.

Бібліотекар. Наша конференція підійшла до завершення. Будь яка конференція повинна прийняти рішення. Будь ласка, Аня, зачитай його.

Рішення конференції.

Ми, учні 6 класу Артеківської школи, бравши участь у читацької конференції за книгами Євгена Васильовича Білоусова постановляємо:

1. Продовжити читати та вивчати літературу, присвячену історії і культурі рідної України.
2. Встановити співпрацю з улюбленим письменником Є. В. Білоусовим і

55

продовжувати знайомитись з його творчістю.

3. Продовжувати конкурс на кращу ілюстрацію за сторінками книг Євгена Васильовича.

Діти голосують за прийняття даного рішення.

Гасне свічка. Конференція закривається. Учні проводжують гостей.

Методичний супровід.

Важливим є робота з учнями при підготовці до виступу. Учні повинні вміти опрацювати текст, перефразувати речення, описати дії, виразно продемонструвати головне з життя видатних українців. Бібліотекар і вчитель повинні допомогти учням в опрацюванні тексту оповідань, зробить висновок. Виступ має бути коротким, яскравим.

6.3. Сценарий читательской конференции по книге И. К. Мельникова

«Им не вручали повесток…»

Посвящается 65-летию Великой Победы

Цель: нравственное воспитание учащихся на примере жизни и подвига сверстников в годы Великой Отечественной войны. Воспитание культуры чтения.

Задачи: формирование умений и навыков выбирать главное, описывать происходящие события, оценивать вклад детей в Великую Победу, уметь использовать компьютерные программы для демонстрации рассказа, компоновать материал и увлекательно представлять его аудитории.

Оборудование: мультимедийный проектор; презентации учащихся по документальным рассказам из книги; книжно-иллюстративная выставка под названием «Их имена не забыты!»; газета, которая будет создана пресс-центром во время конференции под общим названием «Им не вручали повесток…»; подиум с цветами и свечой, символизирующий Вечный огонь.

План подготовки

1. Беседа с учениками 7-го и 8-го классов о книге. Актуальность книги в наши дни.
2. Чтение и обсуждение книги на уроках развития речи.
3. Индивидуальная работа с выступающими учениками на конференции.
4. Создание слайдового оформления конференции.
5. Создание мультимедийной презентации по рассказу «Сын полка».
6. Разучивание песни с учениками «Люди, потише…» (музыка Д. Тухманова, слова И. Шеферана).
7. Приглашение автора и героев книги на конференцию.
8. Организация и подготовка встречи героев книги, ветеранов Великой Отечественной войны.
9. Написание сценария.
10. Оформление заявки на транспорт.

План проведения

1. Вступительное слово библиотекаря. 65 лет назад закончилась Великая Отечественная война, но память все время возвращает нас в те далекие годы, когда на нашей земле гибли люди, разрушались здания, попиралось человеческое достоинство. Чтобы спасти свою Родину и народ от фашизма, на борьбу с врагом встали стар и млад. О героических страницах этой борьбы были написаны рассказы и повести, воспоминания, стихи и песни.
2. Представление гостей конференции.

1. Автор книги «Им не вручали повесток…», лауреат государственной премии

АР Крым, ветеран Великой отечественной войны Иван Карпович Мельников.

2. Екатерина Ефимовна Кириленко – ветеран Великой Отечественной войны, герой книги «Им не вручали повесток…».
3. Петр Иванович Леско – ветеран Великой Отечественной войны, герой книги «Им
4. не вручали повесток…», побратим братьев Стояновых.

56

5. Тамара Григорьевна Литвинова – ветеран Великой Отечественной войны, герой книги «Им не вручали повесток…».
6. Михаил Васильевич Василюк – ветеран Великой Отечественной войны.
7. Камельян Тагирянович Мамбетов – ветеран Великой Отечественной войны, герой книги «Им не вручали повесток…».
8. Владимир Степанович Дерябин – ветеран Великой Отечественной войны.

3. Представление ведущих конференции

Библиотекарь: символом нашей конференции буде огонь свечи, как напоминание о прошлом подвиге и памяти тех, кто защищал Родину в тяжелую годину лихолетья. (На импровизированном памятнике зажигается свеча).

1 ведущий. Во время работы конференции мы будем работать со словами, значение которых нам непонятно или вызывает сомнения. Со значением таких слов вас познакомит Виталий Шкрябин.

• Конференция – (лат. сonferential) – собрание, совещание представителей каких-либо групп и отдельных лиц для обсуждения и решения определенных вопросов [43].
• Решение (решить) – обдумать, прийти к какому-либо выводу, к необходимости каких-то действий [38].
• Великая Отечественная война 1941 – 1945 гг. – освободительная война СССР против фашистской Германии. 9 мая – День Победы.
• Сын полка – так называли детей, которых включали в воинскую часть и ставили на довольствие.
• Подпольщик – так называли тех, кто работал на оккупированной фашистами территории.
• Разведчик – человек, которого специально посылают на оккупированную территорию для разведки информации о военных силах противника.

2 ведущий. «Им не вручали повесток…»… Пожалуй, более ёмкого названия, объединяющего 16 документальных рассказов и повестей в единое целое, не найти. Действительно, чтобы попасть на фронт и стать в ряды защитников Родины – об этом мечтали многие мальчишки и девчонки – нужно было получить повестку в райвоенкомате, своеобразный паспорт, дающий право стать солдатом.

1 ведущий. О девушках же вообще речь не шла. Если кто из девушек и попадал на фронт, то уходили они добровольцами. Мальчишкам и девчонкам, не достигшим

17-ти лет, категорически запрещалось появляться вблизи линии фронта.

2 ведущий. Однако, преодолевая все преграды на своем пути, прибегая ко всевозможным хитростям, юные герои попадали на фронт, выходили на передовую линию огня и становились настоящими бойцами.

1 ведущий. Плечом к плечу сражались они со своими отцами и братьями, проявляя мужество и героизм на полях сражений. Особенно незаменимы они были в разведке и в подполье. Там, где не могли пройти взрослые, проходили мальчишки, не вызывая подозрения оккупантов.

2 ведущий. Много ли было на фронте таких героев? По данным центрального архива Министерства обороны СССР сынов и дочерей полков было 3, 5 тыс. А сколько их было в партизанских отрядах, среди связных и разведчиков! Многие работали на военных заводах по 14-15 часов, выращивали хлеб для фронта! О них, юных героях времен Великой Отечественной войны, наш рассказ.

1 ведущий. Автор книги «Им не вручали повесток…» Иван Карпович Мельников тоже прошел путь от моряка Тихоокеанского флота до писателя, в произведениях которого мы узнаем о жизни наших сверстников в годы войны. С краткой биографией Ивана Карповича нас познакомит Кулакова Аня.

2 ведущий. И как напутствие, звучат слова автора: «Тебе, юный читатель, посвящается эта книга, и если по прочтении ее ты возьмешь себе в спутники хотя бы одного героя, то я буду считать, что моя жизнь прожита не напрасно. Читайте, завидуйте боевому подвигу своих далеких сверстников! В те, теперь такие далекие годы лихолетья, герои этой книги – мальчишки и девчонки – были такими, как вы сегодня, но они очень, очень любили свою Родину и ради ее свободы отдавали самое дорогое, что у них было, – свои юные, прекрасные жизни. Но им выпала не только

57

смертельно трудная, но и счастливая доля – стать солдатами-фронтовиками, юными солдатами Победы. Да будет им вечная слава от всех ныне живущих на Земле!» [26].

1 ведущий. Юные, безусые герои,

Юными остались вы навек,

Перед вами вдруг ожившим строем

Мы стоим, не поднимая век.

2 ведущий. Боль и гнев тому причиной –

Благодарность вечная вам всем –

Маленькие, стойкие мужчины,

Девочки, достойные поэм.

(Сергей Наровчатов)

1 ведущий. О разведчике Александре Бондарчуке расскажет Женя Пустоход.

2 ведущий. О Лере Соколовой, отважном маленьком солдате, расскажет Саша Рябинин.

1 ведущий. О Павлике Ларишкине расскажет Ваня Шуленин.

2 ведущий. А сейчас рассказ пойдет о маленьком Гавроше Великой Отечественной войны Климке Кадюке. Рассказывают Алеша Петров, Ваня Шуленин и Алина Краснова.

1 ведущий. О замечательной девушке, Томе Воловик, рассказывает Андрей Щербань.

2 ведущий. Марина Руденко поведает нам о «самом главном старшине» Вале Таран.

1 ведущий. «Пока бьется сердце». Так называется рассказ, посвященный героям-партизанам из города Старый Крым, братьям Стояновым. Слово предоставляется Антону Пугачеву.

2 ведущий. Ева Дремлюгина расскажет о маленьком летчике, сбившем вражеский самолет в 10 лет.

1 ведущий. А героиня рассказа «Катино детство» у нас в гостях. Позвольте нам, Екатерина Ефимовна, рассказать о вашем подвиге в годы войны с фашистами.

2 ведущий. Слово предоставляется нашим гостям, ветеранам Великой Отечественной войны.

Библиотекарь. Теперь нам надо принять решение конференции. Какие у вас будут предложения? Высказываться могут все, находящиеся в этом зале.

(Ученики высказывают свои предложения, на основании которых составляется решение конференции).

Решение читательской конференции по книге И. К. Мельникова «Им не вручали повесток…»

В предверии 65-летия Великой Победы в Великой Отечественной войне и разгрома фашистской Германии во второй мировой войне, мы, ученики 7-го и 8-го классов Артековской специализированной школы, участники читательской конференции стали свидетелями незабываемой встречи с ветеранами Великой Отечественной войны, автором и героями книги И. К. Мельникова «Им не вручали повесток…». Мужество и героизм, которые вы, дорогие ветераны Великой Отечественной войны, проявили в борьбе с фашизмом, всегда будет служить нам примером, на вас мы будем равняться. Мы постараемся не забыть то, что происходило в те тяжелые годы, помнить вас и ваш подвиг во имя свободы Родины.

Готовясь к встрече 65-летия Великой Победы над фашизмом, мы объявляем акцию «Память». В рамках акции:

1. Начать создание в библиотеке экспозиции «Музея книги «Им не вручали повесток…», просим Ивана Карповича и вас, дорогие ветераны, оказать помощь в создании экспозиции Музея.
2. Провести традиционный для Артековской школы вечер песен военных лет.
3. В каждом классе провести беседу, посвященную истории Великой Отечественной войны.
4. Провести тематический обзор книг, посвященных Великой Отечественной войне.
5. Поздравить ветеранов Великой Отечественной войны, «Артека» и Гурзуфа с

58

праздником Победы.

Участники читательской конференции по книге И. К. Мельникова «Им не вручали повесток…». 3 мая 2010 года. Артековская специализированная школа.

1 ведущий. А может, нам о них забыть?

Опять война.

Опять блокада…

Я слышу иногда:

«Не надо,

не надо раны бередить.

Ведь это правда, что устали

Мы от рассказов о войне

И о блокаде пролистали

Стихов достаточно вполне».

2 ведущий. И может показаться:

Правы

И убедительны слова.

Но даже если это правда,

Такая правда

Не права!

Чтоб снова

На земной планете

Не повторилось той зимы,

Нам нужно,

Чтобы наши дети

Об этом помнили, как мы!

1 ведущий. Я не напрасно беспокоюсь.

Чтоб не забылась та война:

Ведь эта память – наша совесть,

Она,

Как сила, нам нужна…

(Ю. Воронова)

Звучит песня «Люди, потише…» (музыка Д. Тухманова, слова И. Шеферана). Исполняют ученики 4-го класса.

Участники конференции вручают ветеранам цветы, провожают гостей аплодисментами.

Отзывы о проведении конференции.

«На прошлой неделе у нас, в Артековской школе, проходила конференция по книге И.К. Мельникова. Я принял в этом участие, рассказав о герое книги «Им не вручали повесток…» Тамаре Воловик.

Ребята, которые проводили конференцию, хорошо подготовились и гостям очень понравилось. Всем было интересно узнать, как дети нашего возраста сражались за Родину. Больше всего мне понравилось то, что некоторые герои книги присутствовали на конференции.

Я думаю, что такие мероприятия должны проходить чаще, чтобы мы больше узнавали об истории своей страны» (Андрей Щербань. 8 класс. Отзыв приводится полностью).

«Мне очень понравилась эта конференция: я узнала о жизни детей в годы войны, о героях войны, об их героических поступках. Они были храбрые, смелые, добрые, и не жалели своей жизни ради других. Некоторые пришли на конференцию, в том числе и Иван Карпович. Ведь это здорово увидеть писателя! Над своей книгой «Им не вручали повесток…», Иван Карпович работал много лет. Я ее не читала, но обязательно прочитаю.

Мне также понравилось, как наши ребята рассказывали о подвигах героев. Они рассказывали с душой, и это понравилось и ветеранам, и нам. Их тронуло то, что

59

современные дети не забыли их. Ветеранов нельзя забывать. Вечная память героям!». (Лысенко Анна. 8-й класс. Отзыв приводится полностью).

«30 марта была проведена конференция по военной книге И.К. Мельникова «Им не вручали повесток…». На эту конференцию приехали автор книги и ветераны войны – герои книги. Мне довелось принять участие в этой конференции.

Я рассказывала про маленькую девочку – Валю Таран. Когда я рассказывала про Валю, то вместе с ней переживала все ужасы и тяжести. Мне хотелось, чтобы ребята, которые слушали этот рассказ, представили себе картину войны, и как тяжело и страшно было перенести это. Но дети не испугались, и стали героями, юными героями.

Мне очень понравилась эта конференция тем, что я познакомилась с героями книги, с автором книги, и, особенно, увидела И.К. Мельникова воочию» (Марина Руденко. 8-й класс. Отзыв приводится полностью).

«…Я думаю, что ребята, которые присутствовали на этой конференции, поняли, что нужно уважать наше прошлое, помнить о тех людях, которые защищали нашу Родину» (Любовь Пелешко. 8-й класс.).

«…Я первый раз увидел настоящих героев, которые спасли очень много людей, и нас в том числе. Благодаря им мы сейчас живем в мире и покое.

Еще очень понравилась техника, которую использовали на конференции. Благодаря этому много стало понятней…» (Михаил Карталов. 7-й класс.).

«…Было хорошо, потому, что все можно было увидеть на экране: фотографии юных героев, пушку «Дора». Рассказы И.К. Мельникова очень интересные. Особенно мне понравились рассказы о Саше Бондарчуке, который обезвредил огромную пушку «Дора» и рассказ о Павлике Ларишкине, который уничтожил склад с химическим оружием…» (Олег Шулейко. 7-й класс.).

«…Иван Карпович проделал огромный труд, издав эту книгу. Автор писал: «Если ты, читатель, возьмешь себе в спутники хотя бы одного героя из моей книги, то я буду считать, что жизнь прожил не напрасно» (Сергей Семенов. 7-й класс.).

«…Я узнала о героических поступках Климки Кадюка, Саши Бондарчука, Томы Воловец, Павлика Ларишкина. Мой любимый рассказ о Климке Кадюке, который погиб, но не рассказал фашистам об отряде, в котором была партизанская связная Мария Барбашова…» (Алина Торнаги. 7-й класс).

6.4. Сценарий вечера песни военных лет

«Песня боевая, песня фронтовая помогла к Победе нам идти!»

Цель: воспитание патриотизма и гражданственности, чувства уважения и благодарности к ветеранам Великой Отечественной войны, любви к Родине, знакомство с военным песенным творчеством.

Оборудование: оформление сцены: (экран, название вечера, цветы), видео- и звуковое устройство, фонограмма, тексты и ноты песен, музыкальный руководитель.

План подготовки

1. Написание сценария.

Разучивание песни по классам (классные руководители, учитель пения).

2. Работа с ведущими вечера.
3. Подготовка пантомимы «Памятник» (постановка учителя Р.В. Кутковского).
4. Выбор отрывков из фильмов «В бой идут одни старики» и «А зори здесь тихие» (киномеханик «Артек», Федоренко Л.П.).
5. Приглашение ветеранов Великой Отечественной войны (педагог-организатор Комарова Н.И.).
6. Работа с хором учителей. – пропурри «Путь-дорожка фронтовая» – Федоренко Л.П., учитель пения Е.С. Кочегаров).
7. Заявка на оформление, участие звукорежиссеров, изготовление букетов цветов, работа с классными руководителями (завуч по учебно-воспитательной работе Н.И. Джакаева).

60

План проведения

Перед началом звучат песни военных лет. Участники вечера рассаживаются в зрительном зале.

Звучит сигнал «Внимание». Выходят ведущие вечера.

1 ведущий. Песни Великой Отечественной войны занимают особое место в песенном творчестве. Написанные в годы тяжелых испытаний, разные по своей манере и звучанию, они звали весь народ к борьбе во имя Победы.

2 ведущий. И сегодня песни военных лет предстанут перед нами как памятники истории, овеянные романтикой героизма, мужества и доблести.

3 ведущий. Многие фронтовые песни были рождены самой жизнью: в окопах, на привалах между боями, во фронтовых землянках. Минули годы и десятилетия, но и

сейчас мы с глубоким волнением обращаемся к песням, помогавшим громить врага, запечатлевшим пафос и величие огненных лет Великой Отечественной.

4 ведущий. Наши матери на битву сынов провожали,

Долго-долго цветными платками махали.

Прощались невесты – косички девчоночьи мяли,

Впервые по-женски любимых своих целовали.

Гремели колеса, литые колеса гремели

И пели солдаты, совсем по-мальчишечьи пели…

11 класс исполняет песню «До свидания, мальчики…». Слова и музика Булата Окуджавы.

1 ведущий. Многие фронтовые песни были написаны в перерывах между боями. В них мало говорилось о смерти, больше о любви. В них слышалась тоска о близких, с которыми бойцов разлучила война, надежда на встречу и тревога за будущее.

6 класс исполняет песню «Темная ночь…». Слова Владимира Агатова, музыка Никиты Богословского.

2 ведущий. В строю борцов за свободу Родины было очень много детей. С судьбой многих из них мы познакомились на читательской конференции по книге Ивана Мельникова «Им не вручали повесток…». На страницах книги и на конференции мы встретились c героями, которые во время войны были нашими сверстниками: Тамарой Григорьевной Воловик – героиней рассказа «Юный моряк Томка», с 13 лет воевавшей в морской пехоте, узнали о подвиге Саши Бодарчука, который помог уничтожить немецкую пушку «Дора», вес которой составлял 1350 тонн.

1 ведущий. Ученики 7-го и 8-го классов познакомились с Екатериной Ефимовной Кириленко – Катей Кириленко, которая в 13 лет стала мужественной партизанской связной. Попав руки фашистов, которые жестоко пытали ее, выбив все зубы, она не выдала места нахождения партизанского отряда. Сейчас она живет в городе Симферополе.

2 ведущий. Мы восхищаемся мужеством девятилетнего Климки Кадюка из рассказа «Сильнее огня», спасшего партизанскую связную Марию Барбашову.

Диалог Климки и немецкого офицера из книги «Им не вручали повесток…». Рассказ «Сильнее огня». Исполняют ученики 7-го класса

1 ведущий. Юные безусые герои,

Юными остались вы навек,

Перед вами вдруг ожившим строем

Мы стоим, не поднимая век.

2 ведущий. Боль и гнев тому причиной –

Благодарность вечная вам всем –

Маленькие, стойкие мужчины,

Девочки, достойные поэм.

3 класс исполняет «Песню о маленьком трубаче». Слова Сергея Крылова, музыка Сергея Никитина.

3 ведущий. Песню «Орленок» называли «песня-боец». Когда «паук» свастики пополз по нашей земле, один из первых исполнителей «Орленка» певец Александр Окаемов сразу же ушел на фронт. Воевал, попал в плен, бежал, сражался в партизанском отряде, работал в подполье.

61

4 ведущий. Однажды Александра и его товарищей партизан схватили. Эсэсовцы были потрясены их стойкостью. Ничего не добившись, повели на расстрел. На месте казни эсэсовский офицер обещал сохранить жизнь тому, кто откроет имена партизан, но в лицо ему грянула песня.

3 ведущий. С песней «Орленок» на устах гибли, отражая штурм гитлеровцев, защитники Севастополя!

4 ведущий. Партизанские отряды на Украине и в Белоруссии делали песню своим паролем. Смоленская партизанка Шура Абрамова в 1942 году попала в руки фашистов. Гитлеровцы приказали вести карательный отряд к партизанскому лагерю. Подъезжая к партизанской заставе, Шура, сидевшая в санях с фашистским офицером, запела «Орленок». Каратели были уничтожены. Шуре удалось спастись.

3 ведущий. «Орленок» - первая и, возможно, единственная песня, которой поставлен памятник. И сегодня она звучит как песня времен Великой Отечественной войны.

4-й класс исполняет песню «Орленок». Слова Виктора Белого, музыка Якова Шведова. Песня написана к спектаклю Театра Моссовета «Хлопчик» драматурга М. Даниэля.

1 ведущий. Солдаты мечтали о послевоенной мирной жизни, но понимали, что будущее решается здесь, на фронте, поэтому и пели: « Первым делом – самолеты, ну а девушки – потом!».

2 класс исполняет песню «Первым делом – самолеты…» Слова Алексея Фатьянова или С. Фогельсон (разные источники), музыка Василия Соловьева-Седого из кинофильма «Небесный тихоход».

2 ведущий. Листая страницы музыкально-песенной летописи военных лет, мы подошли к периоду, когда война шла уже на территории врага. Песни, которые распевались в ту пору, были наполнены ощущением близости победы. В них звучала сила, бодрость, солдатская удаль. Появилось много шуточных и лирических песен.

1 ведущий. В ноябре 1943 года в освобожденном белорусском городе Гомеле поэт Евгений Долматовский написал стихотворение «Улицы-дороги»:

«С боем взяли мы Орел, город весь прошли,

Улицы последней название прочли:

Брянская улица на запад нас ведет,

Значит - в Брянск дорога, значит – в Брянск дорога. Вперед!»

2 ведущий. Дальше ничего не было. Только в намеченную схему вставлялась строка: во вторую строфу – о вступлении в Брянск, в третью – о Гомеле. Песня кончалась строфой про Минскую улицу…».

1 ведущий. Композитор Михаил Фрадкин написал музыку. Эта песня с добавлением новых городов по мере их освобождения звучала по радио до самой Победы. Сегодня она звучит на нашем празднике.

10-й класс исполняет песню «Дорога на Берлин». Авторы слов и музыки неизвестны. На сцену выходят ученики, одетые в форму солдат-пехотинцев.

1 солдат. Клянусь, назад ни шагу,

Скорей я мертвый сам

На землю эту лягу,

Чем эту землю сдам!

2 солдат. Клянусь, мы будем квиты

С врагом. Даю обет.

Что кровью будут смыты

Следы его побед.

3 солдат. А если я нарушу

Ту клятву, что даю.

А если я вдруг струшу,

Перед врагом в бою –

Суровой мерой мерьте

Позор моей вины!

Пусть покарает смертью

Меня закон войны!

62

9-й класс исполняет песню из кинофильма «Офицеры». Слова Евгения Аграновича, музыка Рафаила Хозака.

2 ведущий. Интересна судьба песни «Дороги». Авторам была заказана песня «Весна победная». Композиторы Александр Новиков и поэт Лев Ошанин создали удивительно теплую и сердечную песню-раздумье, воспоминание о пройденных путях-

дорогах, об оставшихся на поле боя. Миллионы фронтовиков и тружеников тыла приняли ее как свою.

7-й класс исполняет песню «Эх, дороги». Слова Льва Ошанина, музыка Анатолия Новикова.

1 ведущий. Многообразен мир фронтовых песен: «В землянке», «В лесу прифронтовом», незатухающий «Огонек» и много-много других. Они были любимы народом, их пели на фронте и в тылу, они были в репертуаре фронтовых бригад.

Хор учителей исполняет попурри песен военных лет «Путь-дорожка фронтовая…».

1. На уснувшей поляне между темных озер

Тихо светит в тумане, чуть мерцает костер.

Над седым редколесьем догорает закат,

И военные песни издалека летят… -2 раза

2. Мелодия песни «Синий платочек». (Автор и музыки: Михаил Максимов Максимов) – участник войны) исполняется с закрытым ртом

3. На позиции девушка провожала бойца,

Темной ночью простилася на ступеньках крыльца.

И пока за туманами видеть мог паренек,

На окошке на девичьем все горел огонек.

4. Корабль мой упрямо качает крутая морская волна,

Поднимет и снова бросает в кипящую бездну она.

Обратно вернусь я не скоро, но хватит для битвы огня.

Я знаю, друзья, что не жить мне без моря,

Как море мертво без меня.

5. Эх, дороги, пыль да туман…

Холода, тревоги, да степной бурьян.

Знать не можешь доли своей,

Может крылья сложишь посреди степей.

Вьется пыль под сапогами, степями, полями,

А кругом бушует пламя, да пули свистят.

6. Мелодия песни «В лесу прифронтовом» (Слова М. Исаковского, музыка

М. Блантера) исполняется с закрытым ртом

7. Ночь коротка, спят облака…

И лежит у меня на ладони незнакомая ваша рука.

После тревог спит городок.

Я услышал мелодию вальса и сюда заглянул на часок.

Хоть я с вами почти не знаком,

И далеко отсюда мой дом,

Я как будто бы снова возле дома родного.

В этом зале пустом мы танцуем вдвоем,

Так скажите хоть слово – сам не знаю о чем.

8. Кто сказал, что надо бросить песни на войне?

После боя сердце просит музыки вдвойне.

Нынче у нас передышка, завтра вернемся к боям.

Что же твой голос не слышен, друг наш, походный баян?

63

9. Дождливым вечером, вечером, вечером,

Когда пилотам, прямо скажем, делать нечего,

Мы приземлимся за столом, поговорим о том, о сем

И нашу песенку любимую споем…

10. Эх, путь-дорожка фронтовая,

Не страшна нам бомбежка любая!

А помирать нам рановато,

Есть у нас еще дома дела!

3 ведущий. Нина Дурбин… Имя этой певицы во время войны знал каждый. Все четыре года она выступала в составе фронтовых бригад на фронтах и в тылу. В телесериале «Московская сага» героиня Кристины Орбакайте, Вера Горда, прототипом которой стала Нина Дурбин, поет прекрасную песню «Тучи в голубом». Для нас сегодня ее исполнит ученица 4-го класса Аня Григорец.

«Тучи в голубом». Слова Василия Аксёнова и Петра Синявского, музыка Александра Журбина

4 ведущий. Эта песня была написана спустя много лет после окончания войны. Но авторы уловили главное: как устал народ от войны, как тяжелы были эти четыре страшных года, сколько потерь и страданий пришлось пережить! Поэтому слова песни «Бери шинель, пошли домой» отражают то настроение, которое царило в конце войны. 8 класс исполняет песню «Бери шинель, пошли домой». Слова Булата Окуджавы, музыка Валентина Левашова из к/ф «От зари до зари».

Кадры из фильмов «А зори здесь тихие…», «В бой идут одни старики»

3 ведущий. Еще стояла тьма немая,

В тумане плакала трава,

Девятый день большого мая

Уже вступал в свои права.

4 ведущий. Не рокотали стайки «яков»

Над запылавшею зарей.

И кто-то пел,

И кто-то плакал,

И кто-то спал в земле сырой.

Акробатическую пантомиму «Памятник»исполняют ученики 7-го класса.

Минута молчания.

На сцену выходят ученики 7-го класса.

1-й ученик Давно закончилась война,

Давно с войны пришли солдаты.

И на груди их ордена

Горят, как памятные даты, –

2-й ученик За Брест, Москву, за Сталинград

И за блокаду Ленинграда,

За Керчь, Одессу, и Белград,

За все осколки от снарядов.

3-й ученик А по ночам вам до сих пор

Бои под Бугом часто снятся,

И «мессеры» строчат в упор,

И из ложбинки не подняться.

4-й ученик Зовет в атаку лейтенант,

Но тут же падает, сраженный…

А дома долго будут ждать,

Но лишь дождутся похоронной.

64

5-й ученик В один и тот же день и час

На встречу вы к друзьям спешите,

Но с каждым годом меньше вас,

И нас за это вы простите,

Что не сумели вас сберечь,

Не залечили ваши раны.

И вот на место этих встреч

Приходят внуки ветеранов.

6-й ученик Давно закончилась война,

Давно с войны пришли солдаты.

И на груди их ордена

Горят, как памятные даты.

7-й ученик Вам всем, кто вынес ту войну –

В тылу иль на полях сражений, –

Принес победную весну, –

Поклон и память поколений.

Все: Поздравляем с 60-летием Великой Победы!

Все встают, поют песню «День Победы». (Слова Владимира Харитонова, музыка Давида Тухманова). Ветеранам Великой Отечественной войны вручаются цветы.

Методическое сопровождение. При подготовке вечера песен военных лет следует обратить внимание на следующее:

1. Песни для исполнения класс должен выбирать добровольно, исходя из возрастных особенностей детей.
2. При постановке необходимо задействовать творческий потенциал учеников, родителей и классного руководителя, оставляя за руководителем постановки всего вечера коррекцию при необходимости.
3. Такая форма проведения предполагает использование разнообразных по форме действий: танец, пантомима, декламация, инсценировки, демонстрация отрывков из кинофильмов, посвященных военным действиям, приглашение ветеранов Великой Отечественной войны и пр.
4. Педагогический коллектив школы не должен остаться в стороне, своим примером показывая значение данной темы для патриотического воспитания учеников.

66

Приложение 1.

Я і Україна

2. Географічне положення та населення України

Наша країна має чи не найбільше право називатися європейською. Адже саме в Україні поблизу села Ділове біля Рахова (Ужгородський район Закарпатської області) знаходиться географічний центр Європи.

Україна розташована на південному заході Східно-Європейської (Руської) рівнини, або, як співали колись кобзарі, «проти сонця, головою до Чумацького Воза (Великої Ведмедиці), ногами до синього моря».

Площа України – 603700 км.2. За територією серед країн планети Україна посідає 39 місце в світі, покриваючи 0,6 відсотка площі суші та 5 відсотків площі Європи.

Наша Батьківщина – найбільша з європейських країн, територія якої повністю лежить в межах однієї частини світу. Друге місце за величиною посідає Франція, третє – Іспанія. Площа України вдвічі більша за площу Польщі, у п'ять разів – за площу Греції і в двадцять разів – за площу Бельгії.

У нашої країни багато сусідів, а її кордон – один з найдовших кордонів у Європі – 6500 кілометрів (приблизно 1/6 довжини земного екватора). З них 1050 кілометрів — це морські кордони. На півночі і сході Україна межує з Росією, на півночі – з Білоруссю, на заході – з Польщею і Словаччиною, на південному заході – з Угорщиною, Румунією та Молдовою.

Територія України майже повністю лежить в межах помірного географічного поясу, простягаючись із заходу на схід від 22° до 40° східної довготи, а з півночі на південь від 52° до 44° північної широти. Крайня західна географічна точка України знаходиться поблизу міста Чоп Ужгородського району Закарпатської області, а крайня східна — це околиця села Червона Зірка Міловського району Луганської області. Відстань між ними складає 1316 км. Крайня північна точка України знаходиться біля села Грем'яч на Чернігівщині, а край­ня південна — це мис Сарич у Криму. Відстань між цими точками — 893 км.

Географічний центр самої України розташований у районному центрі Добровеличківка на Кіровоградщині.

Основна частина території нашої країни знаходиться в басейні Дніпра, який ділить Україну на Лівобережну і Правобережну. Вся територія України поділяється на 24 області, Автономну Республіку Крим і два міста республіканського підпорядкування — Київ і Севастополь.

Хто мешкає в Україні?

Населення України складає 48 млн. 416 тис. осіб. Україна — багатонаціональна держава. В ній мешкають представники понад 100 національностей та народностей.

Українці — основне населення держави — є одним з найчисельніших народів Європи та другим за чисельністю слов'янським народом. У власній державі українці складають

66

близько 73 відсотків всього населення (понад 37 мільйонів осіб). За останні десятиліття

чисельність українців у країні зросла на 930 тисяч, хоча їхня частка серед усіх мешканців України дещо знизилася. Українці рівномірно населяють майже всю територію України, за винятком Криму та деяких промислових районів Півдня і Сходу.

Росіяни — найбільша після українців національна група українського народу (понад 11 мільйонів осіб). Вони проживають переважно в Луганській, Донецькій, Харківській, Запорізькій областях і в Криму.

Білоруси — третя за чисельністю національна група (близько 0,5 мільйона осіб). Переважна частина їх мешкає у Поліссі.

Поляки налічують в Україні понад 200 тисяч чоловік. В основному вони мешкають на Правобережжі та у Східній Галичині.

Молдавани (понад 300 тисяч осіб) розселені переважно у Чернівецькій та Одеській областях.

Румуни (біля 150 тисяч) — одна з найдавніших національних груп населення України — мешкають поблизу кордону з Румунією.

Чисельність євреїв на території України складає близько 0,5 мільйона осіб, за останні роки їхня кількість зменшилася в результаті інтенсивної еміграції до Ізраїлю, США та країн Європи.

Болгари (понад 200 тисяч) проживають переважно в селах Одеської, Запорізької, частково Миколаївської та Кіровоградської областей.

Гагаузи — тюркськомовна етнічна група православного віросповідання. Проживають вони в Ізмаїльському, Килійському та Белградському районах Одеської області (їхня чисельність складає близько ЗО тисяч осіб).

Греки (близько 100 тисяч) — найдавніша етнічна група на території України — мешкають переважно в південних регіонах.

Татари представлені в Україні, в основному, двома етнічними групами — казанські (поволжські) татари, яких налічується до 100 тисяч, і кримські татари.

Угорців в Україні налічується понад 150 тисяч. Мешкають вони переважно у Берегівському, Виноградівському, Мукачівському та Ужгородському районах Закарпатської області.

Чисельність циган в Україні складає близько 50 тисяч осіб. Цей етнос сформувався у північно-західних районах Індії, звідки наприкінці І тисячоліття нашої ери. цигани розпочали рух на захід.

Серед західноєвропейських колоністів найчисельнішими були німці.

Нині на території України їх нараховується близько 50 тисяч осіб.

2. Державні символи України

Звідки прийшов до нас тризуб?

Бо тризуб – це наша слава,

Нашої держави знак!

Х. Лисовецька

Тризуб є найдавнішим серед знаків, що використовується і сьогодні. Цей знак зустрічався на кам'яній застібці часів Трипільської культури (5-3 тис. років до н.е.), яку було знайдено біля дніпровського острова Шанця.

Зображення тризуба з'являються у першому столітті нашої ери на монетах, наприклад на грошових знаках боспорських царів. Багато дослідників схиляються додумки, що тризуб веде походження з грецької культури. Згадаймо Посейдона зі скіпетром у формі тризуба як символа божественної влади царя і могутності над водною стихією. Прозерпіна, дружина підземного бога Плутона, також має тризуб — вона царює над підземними водами і заганяє їх у зерна та коріння рослин. Археологічні знахідки Перещепинського городища на Полтавщині та Мартинівського на Київщині доводять, що тризубці вже у VI - VIII століттях були на землях України символами влади.

67

Як давно в Україні з'явився жовто-блакитний прапор?

Розгорнуло прапор соняшно-блакитний,

Прапор України, рідний, заповітний!

О. Олесь

Жовто-блакитне знамено — це другий національний символ нашої держави. З давніх-давен стяг був святинею, без нього військо не рушало в похід, не вступало в бій. Захопити стяг ворога означало отримати перемогу.

Учені вважають, що форми прапорів, зображення на них та їхній колір залишалися незмінними впродовж тривалого періоду — поки зберігалася стара народна віра. Так, ще до прийняття християнства, для Київської Русі були символічними синій та жовтий кольори.

На початку XX століття масовим символом в Україні став жовто-блакитний прапор: угорі – жовтий (золотий) колір знака – лева, внизу – блакитний колір гербового щита. Можливо, під впливом чорно-жовтого прапора Габсбургів або через те, що при описі герба першим називають колір саме щита, в Західній Україні зустрічався також прапор з оберненим розташуванням смуг (синьо-жовтий).

Прапори останніх років Запорозької Січі

Кожен запорізький полковник мав спорядити знамено, символ своєї гідності. Виготовленням їх опікувалися також інші козацькі старшини, кошові отамани.

1 – прапори, виготовлені в 1772-1774 рр. коштом старшин Кабацької паланки;

2 – прапори Поповичівського куреня;

3 – прапори Самарського куреня;

4 – знамено, виготовлене 1759 р. коштом кошового отамана Г. Федоровича;

5 - знамено, виготовлене 1764 р. коштом кошового отамана П. Калишевського.

Історичні джерела свідчать, що в 1410 році в Грюнвальдській битві полки Галицько-Волинського князівства билися під корогвами, на синьому полі яких був зображений золотий лев. Пізніше ці кольори зустрічаються в гербах західних українських земель, на знаменах українських козаків, у козацькому та гайдамацькому одязі.

Треба пам'ятати, що прапори виготовляються, як правило, відповідно до кольорів герба тієї чи іншої країни. Ці ж кольори присутні в гербах губерній, міст. Так, з 104 гербів українських міст у XVIII - XIX ст. у 86 зустрічається жовтий колір, у 51 – блакитний.

У геральдиці блакитна барва означає чесність, вірність, бездоганність, а також пов'язана з небом, повітрям. Золото уособлює могутність, силу, багатство, постійність, шляхетність, віру, справедливість, милосердя, окрім того, воно символізує сонце.

28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла постанову про Державний прапор України. Ним став прямокутний стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхня — синього кольору, а нижня — жовтого. Кольори прапора мають відбивати блакитне небо над золотими ланами пшениці — бо символами нашої країни є чисте небо і пшенична нива.

68

Автори Державного Гімну України.

Павло Чубинський Михайло Вербицький

(1839 – 1884) (1815 – 1870)

Що таке клейноди?

Клейноди – знаки влади, регалії.

(Тлумачний словник української мови).

Намагаючись утвердити зверхність своєї влади над Україною, сусідні держави дарували булави Богданові Хмельницькому. Він одержав булаву від польського короля, від турецького султана, від московського царя.

Народнопоетичні символи

У давнину кожне слов'янське плем'я, родина і навіть окрема людина мали свої обереги, символи. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети. Серед дерев особливо шанували українці вербу.

«Без верби і калини нема України», — каже образне народне слово. Росте калина по тінистих лісах, у гаях і дібровах, на схилах, на узліссях і лісових галявинах, її саджають біля хати. Існує гарний звичай, який, на жаль, подекуди починають забувати. Біля щойно зведених осель на вільному місці в першу чергу висаджують калину як символ надійного життя, родинного благополуччя і достатку.

Символом дівочої краси, кохання й вірності вважалася калина. Як оберіг калину саджали біля хати, робили з її ягід намисто, прикрашали нею весільний коровай, вінок нареченої. За легендою калина з'явилася так. Колись напали на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалась і почала тікати. Але раптом розірвалось її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки, з яких через деякий час повиростали калинові кущі.

Суто символічними були численні мотиви, які використовувалися у вишиванках, виробах з дерева, металу. Рослини, тварини, геометричні фігури — все це було якимсь символом. Так, зображення півня означало пробудження від сну, перехід від смерті до життя.

З особливою шаною наші предки ставилися до хліба, бо вважали його святим. Він завжди лежав на почесному місці – на столі, на рушнику. Він оберігав родину від

69

голоду. Тому таку велику роль відводять хлібові в обрядах. Молодих і гостей зустрічають короваєм. Свята врожаю – велике дійство, яке присвячено хліборобові та хлібу.

Та головним оберегом українського народу була Берегиня – жінка-мати. Її слово, тепло і ласка лікували, захищали від злих сил і давали наснагу. Тому серед інших символів велике значення мають мамина пісня, бабусина вишиванка, рушник, сорочка. А також батькова хата, дідусева казка.

Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії.

«Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна...». «Постав хату з лободи, а в чужую не веди». «Збудуй хатку з маковини та для любої дівчини». «Дорога моя хатка, де родила мене матка». «Люди добрі, хата тепла». «Чим хата багата, тим і рада». «Своя хата - своя правда, своя стріха - своя втіха». «Де будь, там будь, а свою хату не гудь». «Де хата не метена, там дівка не плетена»... Це лиш часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім.

.

3. Київ – столиця України

З-поміж усіх українських міст

найбільшим й найславнішим був Київ.

М. Грушевський

На обох берегах ріки Дніпро лежить місто Київ. Київ — це найстаріше й найкрасивіше українське місто. Це — столиця України.

Ще літописець Нестор намагався відповісти на запитання: «Откуда есть пошла руская земля й кто в Киеве нача первее княжити?..» Переказ про заснування Києва трьома братами-полянами, вміщений

70

на перших сторінках «Повісті минулих літ», і був найдавнішою спробою пояснити його походження.

«І було три брати: ім'я одного Кий, а другого – Щек, а третього – Хорив, і сестра їх Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка тепер називається Щекавиця, а Хорив – на третій горі, від якого вона прозвалася Хоревиця. І вони збудували город на честь свого найстаршого брата і дали йому назву Київ. Був біля міста ліс і бір великий, і вони ловили звірів, були вони мужі мудрі і кмітливі і називалися полянами, від яких поляни в Києві і до цього дня». Вік Києва – 1500 років!

Мудрий княже Ярославе,

Свого батька гідний сину,

І підніс до сили, слави,

До могуття батьківщину.

(Р. Завидович)

З середини X століття, а саме за часів правління князів Олега, Ігоря та його дружини княгині Ольги, політичне й економічне життя починає концентруватися на території, яка отримує назву Київська Русь з центром у Києві. З введенням християнства Володимиром Великим починається нова доба в історії Київської Русі. Основну увагу він приділяв цільності держави, а тому укріплює кордони своєї держави, починає карбування власної монети, будує церкви. У 1034 – 1054 роках престол посідає син Володимира Ярослав, якого прозвали Мудрим за його велику мудрість, любов до книги, науки, культури.

Він розширив кордо­ни держави, підкоривши прибалтійські племена та печенігів. Зміцнив стосунки своєї держави з інши­ми державами, а саме: грецькою, німецькою, угорською, норвезь­кою, шведською. За час князюван­ня Ярослава Мудрого численні церкви стали осередками науки, культури, освіти. Та й самі церкви являють собою чудові витвори давньоруської архітектури, до яких, безумовно, в першу чергу слід віднести храм Св. Софії, Премудрості Божої, Печерську Лавру, Золоті ворота й інші. Князь дбав про лад і спокій у краю, своїми розумними розпорядженнями та законами він зміцнював державу. Важливим державним актом, впровадженим Ярославом Мудрим, став збірник законів під назвою «Руська Правда».

Ярослав Мудрий славився великою любов'ю до книг, усе життя збирав їх. Книги, доставлені з Греції і Болгарії, при князівському дворі перекладались і переписувались. Ним же при Софіївському соборі у Києві була заснована перша бібліотека – книгосховище, про яке згадується в літописі 1037 року. Тут збирали літургійні книжки, необхідні при відкритті нових єпископій та побудові храмів, були й книжки для світського читання, різні державні документи: договори, князівські грамоти тощо. Бібліотека налічувала понад 950 томів. На жаль, це унікальне зібрання зникло й досі не знайдене.

П'ять синів Ярослава Ізяслав, Святослав, Всеволод, Ігор, Володимир не виконали волю батька, який наказував їм жити у злагоді та підкорюватися владі старшого князя у Києві, яким був Ізяслав. Суперечки між братами-князями після смерті Ярослава призвели до ослаблення держави, а цим скористалися племена половців. Тільки Володимирові Мономаху (своє прізвище він узяв від матері, грецької принцеси, дочки імператора Костянтина Мономаха), онукові Ярослава, який у 1113 році (у 60-річному віці) став великим князем, вдалося встановити порядок у державі.

Постаті Володимира Великого, Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха належать до найвеличніших в історії українського народу.

71

Історія та сучасність Києва злиті у єдине ціле. Ми поговоримо про Київ сучасний. Йдучи його вулицями, подивись навколо, яка краса тебе оточує!

1. А що ви ще знаєте про Київ?
2. З містом Київ пов'язані життя і діяльність багатьох відомих письменників. Яких?
3. Чи знаєте ви про архітектурні пам'ятки сучасного Києва? Розпізнай їх на світлинах.

Чи знаєш ти назви київських будинків?

Яка з цих світлин (фото) відповідає опису?

1. Палац культури «Україна», створений архітекторами Є.О. Маринченко, П.Н.Жилицьким, І.Г. Вайнером у 1970 р. Зовні він нагадує велетенський корабель – простий і лаконічний за формою, всередині – це справжній палац. Прикрашений каскадами сяючих кришталевих люстр, оздоблений вишуканим мармуром та блискучими металевими прикрасами, він є чудовою архітектурною казкою.

Тут ти можеш подивитися виступи улюблених співаків, новорічні казки та феєрії. З музикою та співом пов'язане життя українського народу. Протягом віків музичне мистецтво допомагало людям і працювати, і відпочивати. Виконання дум та пісень стало народною традицією.

2. Одним із сучасних архітектурних красенів є Будинок художника, створений за проектами А.В. Добровольського та А.І. Макухіна у 1977 р. Восьмиповерхова споруда оздоблена білим каменем та кольоровою керамікою, його фасад прикрашають скульптурні зображення муз, що в Стародавній Греції вважалися покровительками мистецтв. Вони символізують мистецтвознавство, сценографію, скульптуру, архітектуру, живопис, графіку, декоративно-прикладне мистецтво.

У Будинку художника постійно проходять виставки кращих робіт українських митців і зарубіжних художників.

3. У національній музичній академії готують професійних композиторів, диригентів, виконавців. Тут навчаються найталановитіші студенти з усієї України.

4. Поряд із стародавніми церквами та монастирями височіють сучасні багатоповерхові будинки. Органічно входять до міського ландшафту Києво-Печерська лавра і стадіон «Динамо», побудований у 1939-1941 рр., відкриття якого було призначене на 22 червня 1941 р. Деякі вболівальники зберегли свої квитки на цей матч і прийшли з ними на стадіон після війни.

5. У Національному спортивному комплексі «Олімпійський» відбуваються футбольні матчі за участю твоєї улюбленої команди «Динамо».

72

4. Моя мала батьківщина

1. Розкажи про свою “малу батьківщину ”.
2. Що я маю робити, аби моє місто, село стало кращим?
3. Чи є в твоїм місті, селі видатні українці?

5. Культура України

Перші українські книжки

Книга є найціннішою скарбницею знань

людства в усіх сферах його діяльності.

(Світ моєї України.

(Популярна дитяча енциклопедія)

Славнозвісне «Пересопницьке Євангеліє», виготовлене на замовлення княгині Насті Гольшанської-Заславської у 1556-1561 роках, цілком писане на пергаменті українською мовою, хоча його використання для цієї книги вже тоді було винятком.

На «Пересопницькому Євангелії» присягали президенти України.

Музичні інструменти – символи України

Український народ створив самобутнє музичне мистецтво, коріння якого сягає далеких дохристиянських часів. Серед знайдених в Україні музичних інструментів найдавнішими вважаються флейта з відростка рогу північного оленя, яку вдалося відшукати на стоянці часів палеоліту в Чернівецькій області, а також резонаторні та безрезонаторні ударні інструменти, знайдені на Чернігівщині.

Розквіт Київської держави у X-XI століттях сприяв появі героїчного епосу — билин, які виконувалися в супроводі гуслів народними музиками-скоморохами. Найдавніше зображення музикантів можна побачити на фресках Софійського собору. На фресці зображений музичний ансамбль, музики якого користувалися вісьмома видами інструментів — органом, флейтою, литаврами, трубами, лютнею, щипковою лірою, дзвонами та парними барабанчиками.

Автор «Слова о полку Ігоревім» згадує про найвідомішого музиканта Київської Русі – співця XI ст. Бояна, який жив при дворі Святослава Ярославича. Це був співець билин та переказів, який у речитативно-декламаційній формі «славив» — співав героїчно-епічні пісні на честь діянь та подвигів Ярослава Мудрого, Мстислава Володимировича Романа Святославича, акомпануючи собі на гуслях.

Музичним символом українського народу вважається бандура – інструмент,який народився

73

в XVI столітті. Назва інструмента походить від грецького слова «пандора» (цитра). Репертуар, що виконувався в салонах української шляхти на бандурі, складали твори романсового характеру.

Досить часто в ті часи бандуру називали кобзою, тому що практично бандура й кобза – це був майже один і той же інструмент. Хіба що на кобзі струн було трохи менше.

Кобза	Старовинний український народний щипковий музичний інструмент.
Бандура	Багатострунний щипковий український народний музичний інструмент.
Сопілка	Український народний дерев'яний духовий музичний інструмент.
Цимбали	Музичний інструмент, який складається з дерев'яного корпусу і металевих струн. Грають на ньому, ударяючи по струнах молоточками чи палочками.
Бубон	Ударний музичний інструмент.
Ліра	Старовинний струнно-клавішно-смичковий музичний інструмент, широко розповсюджений в Росії, Білорусі, Україні.
Оркестр народних інструментів	Колектив музикантів, що грає на народних інструментах.